Сценарії,проекти,уроки..

Формула вибору професії

Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію. Для прийняття правильного рішення при виборі професії тобі необхідно враховувати ряд факторів -власні побажання, психологічні особливості та можливості, не слід забувати й про потреби ринку праці. Для цього існує так звана "формула вибору професії", яка в загальному вигляді показує первинний алгоритм прийняття оптимального рішення в поєднанні наступних компонентів: "хочу" - "можу" - "треба". Розкриємо коротко суть цих компонентів.

1. "Хочу" - намагання особистості, тобто твої інтереси, нахили, мотиви, плани, професійні наміри. Це те заняття, яке ти робиш з інтересом, з бажанням, за власною ініціативою (як у школі, так і в позаурочний час). Якщо вибрана справа подобається, то ти охоче будеш працювати, підвищувати свою кваліфікацію, користуватися авторитетом, і в результаті, більше зароблятимеш.
2. "Можу" - можливості особистості, тобто твій стан здоров'я, наявний досвід (знання, вміння, навички), психофізіологічні якості, здібності до різних видів діяльності. Наприклад, в якихось справах ти більш успішний, довго можеш займатися цією справою не втомлюючись, а в інших, навпаки, швидко починаєш нервувати, сердитись, у тебе нічого не виходить.

III. "Треба" - потреби суспільства, тобто твої уявлення про обов'язок, моральні установки, ціннісні орієнтації, знання світу професій і про перспективні спеціальності, які користуються попитом на ринку праці, і вірогідність працевлаштування за обраною професією. Слід врахувати, що отримання статусу безробітного - невиграшний початок трудової кар'єри. Тому вибираючи професію потрібно узгодити свій вибір з потребами суспільства в кадрах, кон'юнктурою ринку праці.

Але кінцевий оптимальний вибір своєї професії можна зробити тільки тоді, коли ти проаналізуєш всі компоненти формули вибору професії і співставиш їх між собою та з вимогами професії до людини і вони співпадуть між собою хоча би частково

Право людини на вільний вибір фаху, роду діяльності в нашій країні розширює можливості молоді у професійній структурі суспільства. Але ця вільність не вказує на нічим не обмежене виконання будь-яких інтересів і намірів особистості. Під вільним вибором слід розуміти усвідомлене професійне самовизначення, при якому установки особистості при виборі професії, з одного боку, узгоджуються з потребами суспільства, а з другого боку, співвідносяться з особистими даними, тобто здібностями, покликанням, професійною підготовкою, освітою і психофізіологічними якостями. Тому існує об’єктивна соціально-економічна, виробнича і психофізіологічна обумовленість вибору професії, що обмежує можливості адекватного професійного розподілення. Але це не означає, що існує фатальна обумовленість вибору професії вродженими задатками, особистими даними. Життя показало, що люди з нормальним фізичним і психічним розвитком біологічно придатні до оволодіння більшістю професій, хоча тривалість пристосування їх до відповідної галузі трудової діяльності буде неоднаковою у зв’язку з відмінностями у здібностях і психофізіологічних особливостях. Тому проблему взаємовідношення «Людина - професія», тобто проблему відповідності особистих даних професійним вимогам в обраній сфері праці, не слід трактувати однозначно, у плані абсолютної придатності людини до відповідної професії.

Виходячи з цього професійна орієнтація має два аспекти: перший - її вплив на формування професійних інтересів людей, насамперед позитивних мотивів вибору професії, які забезпечують узгодження інтересів особистості і суспільства; другий - виявлення професійних вимог і психологічний аналіз професії, з одного боку, та оцінка психофізіологічних властивостей і якостей учнів з урахуванням проби їх сил в обраній діяльності, з другого.

Вибір професії є складним процесом і обумовлюється діями багатьох різноманітних факторів:

· факторами суспільного, економічного і виробничого впливу на професійні інтереси і мотиви вибору професії, тобто факторами, які впливають на формування ціннісних орієнтацій та професійної спрямованості в цілому;

· факторами особистісного характеру: потребами, інтересами, нахилами, намірами, здібностями і психофізіологічними якостями людей, рівнем їх загальноосвітньої і професійної підготовки, характерологічними рисами;

· факторами, які пов’язані з потребами суспільства в кадрах, з характером вимог професій і трудової діяльності до людини, з народними традиціями.

Урахування всіх цих факторів є необхідною умовою добре організованої профорієнтації, яка, не обмежуючи свободу професійного самовизначення людей, підвищує ймовірність правильного вибору професії. Крім об’єктивних, на створення і реалізацію професійних планів, суттєво впливають фактори соціально-психологічного і власне психологічного порядку. Перші впливають через суспільну думку про престиж професій, через соціально-економічні та виробничі умови, а також через установки, моду і традиції безпосереднього соціального оточення, формальних і неформальних груп, найавторитетніших осіб.

Власне психологічний фактор, який визначає придатність до тієї чи іншої професійної діяльності, включає комплекси установок, рис характеру, досвіду, що сформувались під впливом життя і які відображають діючі умови виховання й освіти, а також здібності, інтереси і домінуючі мотиви на даний момент. Цей фактор особливо складний для визначення і управління, так як його дія визначається тривалим процесом розвитку, багатством різнорідних зовнішніх і внутрішніх станів особистості, колом спілкування, в які вона включалась, різноманіттям попереднього життєвого досвіду. Саме від цього фактору, головним чином, залежить наявність чи відсутність рішення про вибір професії, його адекватність і реалістичність.

Остання група факторів суб’єктивного характеру. Це фактори індивідуально-психологічних відмінностей, які базуються на природних даних, від яких залежить можливість вибору і успішність оволодіння рядом професій, що висувають особливі, підвищені вимоги до деяких спадково обумовлених якостей: сили, рухливості, лабільності нервових процесів та ін. До цієї групи факторів можна віднести і ряд фізіологічних, медичних, фармакологічних, антропологічних показників, які є суттєвими для деяких професій.

Таким чином, структура професійного самовизначення включає в себе потребу, зміст якої складають мотиви. Потреба породжує різнопланові протиріччя. Діяльність особистості з усунення протиріч формує професійну спрямованість і професійну самосвідомість, які, в свою чергу, формують і розвивають професійний інтерес, який визначає нахили. Нахили спонукають особистість до перетворювальної діяльності. В процесі активної проби сил проходить перевірку самооцінка професійної придатності людини. Кінцевим результатом цього процесу є виникнення відповідного професійного наміру, який полягає в змісті індивідуального професійного плану особистості.

Все сказане вище дозволяє розглядати професійне самовизначення як складне і багатопланове явище, яке поєднує економічні процеси з соціальними, освітянські з психологічними, фізіологічними, виробничими, як сукупність виховуючих і навчаючих впливів, що забезпечують самостійність, свідомість у виборі, оволодінні і реалізації кожним членом суспільства професійної діяльності, яка відповідає нагальним потребам країни і дозволяє максимально реалізувати здібності і нахили особистості. Враховуючи перетворення, які відбуваються в нашому суспільстві (створення ринкової економіки, появи ринку праці, перебудова системи освіти і т. д.), формуються і нові підходи у профорієнтації, які повинні ґрунтуватися на творчому активному співробітництві всіх суб’єктів профорієнтації: системи освіти всіх рівнів, включаючи учнів і педагогів, служби зайнятості, центрів професійної орієнтації, сім’ї, громадськості, засобів масової інформації, підприємств, організацій молоді та ін. При сучасних темпах зміни умов, змісту і засобів праці необхідна систематична оперативна і довготривала професійна орієнтація, яка виступає важливою складовою неперервної освіти. Тому для фахівців у галузі профорієнтації результатом діяльності в професійному самовизначенні, як відмічає Є.О.Клімов, є стан готовності підростаючої людини до свідомого, самостійного обмірковування (і зараз і надалі) свого професійного майбутнього у відповідності з найважливішими загальнолюдськими ціннісними уявленнями і соціальними нормами. Тому необхідність у керівництві професійним самовизначенням постійно відтворюється в суспільстві як результат нормальних протиріч його розвитку і у зв’язку з цим відповідні питання складають органічну ланку в системі роботи школи, служби зайнятості та молоді.

Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію Уважно придивляючись до себе, об’єктивно оцінюючи свої інтереси, здібності, нахили, риси характеру, можна визначити домінуючі професійно важливі якості особистості. Їх необхідно співставити з вимогами професії до людини, потребами в ній народного господарства, тобто з тим, що потрібно для суспільства. Тому оптимальним вибором професії є поєднання наступних компонентів: “хочу” – “можу” – “є” – “треба”, які визначають так звану “формулу вибору професії”, яка в загальному вигляді показує первинний алгоритм прийняття оптимального рішення. Розкриємо коротко суть цих компонентів.

I. ”Хочу” – намагання особистості (інтереси, нахили, мотиви, плани, намагання, професійні наміри): можуть співпадати один з одним, можуть бути до одного, декількох, багатьох об’єктів і видів діяльності. Це те заняття, яке учень робить з інтересом, з бажанням, за власною ініціативою (як у школі, так і в позаурочний час). Якщо вибрана справа подобається, то він охоче буде працювати, підвищувати свою кваліфікацію, користуватися авторитетом, і в результаті, більше заробляти.

II. ”Можу”– можливості особистості (стан здоров’я, досвід, психофізіологічні якості, здібності). Здібності поділяють на загальні і спеціальні. Загальні – розумові (логічність мислення, ширина, глибина, гнучкість розуму і т.д.); вольові якості (самоволодіння, ініціативність, цілеспрямованість, працездатність та ін.) – які необхідні для широкого кола занять. Про їх наявність свідчать добрі і відмінні оцінки з більшості предметів. Можна планувати вибір широкого кола професій.Спеціальні – організаторські, комунікативні, оперативно-виконавчі, психомоторні, гностичні та інші, які необхідні для вузького кола занять. Про їх наявність свідчать показники успішності чи оригінальності в деяких видах діяльності (в школі – з окремих предметів відмінні оцінки). Можна планувати вибір професії у відповідності із діяльністю, в якій проявилися спеціальні здібності. Здібності проявляються і розвиваються тільки в діяльності. Приймаючи рішення про вибір професії потрібно порадитися з лікарем.

III. ”Є” – ставлення особистості (характер або сукупність стійких індивідуальних властивостей особистості, які проявляються в поведінці, ставленні людини до праці, себе, інших, навколишньої дійсності, того, що закріплене в якості стержневих особливостей її особистості).

IV. ”Треба” – потреби суспільства (уявлення про обов’язок, моральні установки, ціннісні орієнтації, знання світу професій і перспективних спеціальностей, потреб суспільства в кадрах). Слід врахувати, що отримання статусу безробітного – невиграшний початок трудової кар’єри. Тому вибираючи професію потрібно узгодити свій вибір з потребами суспільства в кадрах, кон’юнктурою ринку праці.

Оптимальний вибір професії може бути тільки тоді, коли співпадуть між собою хоча би частково всі компоненти формули вибору професії, що умовно показано на схемі (див. Мал. І.2.1.).

– зона оптимального вибору професії.

Мал. І.2.1. Схема оптимального вибору професії.